Люстрація та пральний порошок

2023 07 Березня
Люстрація та пральний порошок

В цій статті поговоримо про історичний кейс, котрий може виявитися корисним сьогодні.

Після закінчення Другої світової війни країни-переможниці поділили Німеччину на чотири окупаційних зони – радянську, американську, англійську та французьку. В зоні американської окупації було введено низку нових законів, зокрема закон №8 – «Заборона працевлаштування членів нацистської партії на посади у комерційних підприємствах, крім як на посади звичайних працівників та з іншою метою».

В липні 1945р. американці ввели обов’язкове анкетування для людей, що займали керівні позиції різного рівня, де, зокрема, виявлялася їхня приналежність до нацистських організацій. За результатами людей розподіляли на 5 категорій:

  1. Ті, що підлягають обов’язковій відставці;
  2. Дискреційна відставка, несприятлива рекомендація;
  3. Дискреційна відставка, немає сприятливих рекомендацій;
  4. Немає заперечень, немає доказів нацистської діяльності;
  5. Рекомендовано зберегти, докази антинацистської діяльності.

Після цього їх приймали – або частіше не приймали – на попередні або нові посади. Приймати на кваліфіковану роботу людей, що були визнані неблагонадійними, заборонялося під загрозою закриття організації.
Анкетування пройшли 1,39 млн. людей, і виявилося, що нацистами у минулому були, зокрема, 80% юристів та 40% службовців у державному управлінні. Ситуація посилювалася гуманітарними факторами. Друга світова коштувала Німеччині від 5 до 7 млн. життів. Крім того, довоєнна політика Німеччини не вітала роботу для жінок, і їхня доля серед кваліфікованих спеціалістів була вкрай низькою. Таким чином виявилося, що на цих та багатьох інших посадах нема кому працювати, бо на підставі Закону №8 було звільнено від 1/3 до 2/3 всіх службовців.

Щоб вирішити цю проблему, в 1946 р. було прийнято «Закон про звільнення від націонал-соціалізму», котрий дозволяв німцям довести свою непричетність до нацистського режиму в судовому порядку. В якості доказів невинності приймалися заяви про відсутність провини від друзів та знайомих звинувачуваних, а також від священників. На підставі таких заяв видавалися так звані сертифікати Persil, названі на честь прального порошку, бо вони начебто «відмивали» минуле. Суди почали виносити багато м’яких вироків на підставі «права на політичну помилку». Частина військових злочинців втекли до британської та особливо французької зони окупації, де денацифікацію проводили мало або взагалі не проводили. В результаті лише 1% тих, хто постали перед судом, отримали суворі вироки. Така реабілітація була, звичайно, неетичною, але необхідною для нормальної роботи державного управління та комерційної діяльності. За допомогою такої кадрової політики стало можливим реалізувати економічні реформи, котрі дозволили Німеччині досягти довоєнного рівня економіки к 1950р., а в 1956р. – подвоїти його. Рівень безробіття в 1950-х складав всього 2%.

Що стосується денацифікації в американській зоні окупації, а пізніше в новоствореній ФРН, то це питання вирішувалося шляхом контролю над інформаційним, культурним та освітнім простором. В результаті Німеччина успішно пропрацювала досвід Другої світової війни та стала однією з найбільш розвинених економік світу.

Така ситуація є актуальною й для сучасної України. Частина людей, в тому числі кваліфікованих спеціалістів, налаштовані проросійськи – особливо на окупованих територіях та особливо тих, що окуповані з 2014р. Військова перемога в цьому випадку – це новий виклик для України, оскільки йдеться не лише про землю, а й у першу чергу про людей. Залучати місцевих жителів для відновлення економіки може бути дуже ефективно. Але потрібно, з одного боку, мотивувати людей жити й працювати у нашій країні, а з іншої – оцінювати ризики можливих шкідливих дій з їхнього боку. Такий комплексний підхід виглядає доречно у післявоєнних умовах та може сприяти як економічному відновленню України, так і її національному розвитку.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *